стоїчний

стої́чний

-а, -е.

1》 Прикм. до стоїцизм 1) і стоїк 1). Стоїчна філософія.

2》 перен. Стійкий, мужній у життєвих випробуваннях, здатний протистояти спокусам. Стоїчна людина.

|| Власт. стійкій, мужній людині.

|| Сповнений стійкості, мужності.

Значення в інших словниках

1. стоїчний — стої́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. стоїчний — П. стійкий, витривалий, мужній.  Словник синонімів Караванського
3. стоїчний — Непохитний, твердий, завзятий, запеклий, витривалий, мужній  Словник чужослів Павло Штепа
4. стоїчний — СТОЇ́ЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до стоїци́зм 1 і сто́їк 1. Стоїчна філософія. 2. перен. Стійкий, мужній у життєвих випробуваннях, здатний протистояти спокусам. Стоїчна людина; // Власт. стійкій, мужній людині. [Кай Летіцій:] Цезарі ..  Словник української мови у 20 томах
5. стоїчний — СТІЙКИ́Й (який виявляє твердість, наполегливість, непохитність у поглядах, діях, не відступає перед труднощами тощо), МІЦНИ́Й, ТВЕРДИ́Й, НЕПОХИ́ТНИЙ, НЕПОРУ́ШНИЙ, НЕЗЛА́МНИЙ, НЕСХИ́БНИЙ, НЕСХИ́ТНИЙ, НЕПІДДА́ТЛИВИЙ, НЕПОДА́ТЛИВИЙ, ЗАТЯ́ТИЙ, СТАЛЕ́ВИЙ...  Словник синонімів української мови
6. стоїчний — Стої́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. стоїчний — СТОЇ́ЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до стоїци́зм 1 і сто́їк 1. Стоїчна філософія. 2. перен. Стійкий, мужній у життєвих випробуваннях, здатний протистояти спокусам. Стоїчна людина; // Власт. стійкій, мужній людині. [Кай Летіцій:] Цезарі..  Словник української мови в 11 томах