стоїчний

СТОЇ́ЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до стоїци́зм 1 і сто́їк 1.

Стоїчна філософія.

2. перен. Стійкий, мужній у життєвих випробуваннях, здатний протистояти спокусам.

Стоїчна людина;

// Власт. стійкій, мужній людині.

[Кай Летіцій:] Цезарі.. братаються у всіх стоїчних цнотах з представником республіки (Л. Укр., II, 1951, 363);

— Зачекай, наш великий і мудрий Катон швидко зіб’є і з тебе твою стоїчну невразливість (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 11);

Стоїчний, холодний спокій польового хірурга, який бачив.. не одну смерть, вирвав у неї не одне матроське життя, глибоко вразив Крайнюка (Кучер, Голод, 1961, 167);

// Сповнений стійкості, мужності.

Його думка зовсім не була така стоїчна, як його слова (Фр., VI, 1951, 151).

Значення в інших словниках

1. стоїчний — стої́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. стоїчний — П. стійкий, витривалий, мужній.  Словник синонімів Караванського
3. стоїчний — Непохитний, твердий, завзятий, запеклий, витривалий, мужній  Словник чужослів Павло Штепа
4. стоїчний — СТОЇ́ЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до стоїци́зм 1 і сто́їк 1. Стоїчна філософія. 2. перен. Стійкий, мужній у життєвих випробуваннях, здатний протистояти спокусам. Стоїчна людина; // Власт. стійкій, мужній людині. [Кай Летіцій:] Цезарі ..  Словник української мови у 20 томах
5. стоїчний — -а, -е. 1》 Прикм. до стоїцизм 1) і стоїк 1). Стоїчна філософія. 2》 перен. Стійкий, мужній у життєвих випробуваннях, здатний протистояти спокусам. Стоїчна людина. || Власт. стійкій, мужній людині. || Сповнений стійкості, мужності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. стоїчний — СТІЙКИ́Й (який виявляє твердість, наполегливість, непохитність у поглядах, діях, не відступає перед труднощами тощо), МІЦНИ́Й, ТВЕРДИ́Й, НЕПОХИ́ТНИЙ, НЕПОРУ́ШНИЙ, НЕЗЛА́МНИЙ, НЕСХИ́БНИЙ, НЕСХИ́ТНИЙ, НЕПІДДА́ТЛИВИЙ, НЕПОДА́ТЛИВИЙ, ЗАТЯ́ТИЙ, СТАЛЕ́ВИЙ...  Словник синонімів української мови
7. стоїчний — Стої́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)