стоїчно

СТОЇ́ЧНО. Присл. до стої́чний 2.

Тягар своїх домашніх обов’язків Катя витримувала стоїчно (Гур., Життя.., 1954, 155);

Василь.. стоїчно висиджував на всіх лекціях, усе конспектував (Загреб., Спека, 1961, 24);

Брянський теж потерпає без курива, але стоїчно зносить свої муки (Гончар, І, 1954, 23).

Значення в інших словниках

1. стоїчно — стої́чно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. стоїчно — СТОЇ́ЧНО. Присл. до стої́чний 2. Тягар своїх домашніх обов'язків Катя витримувала стоїчно (О. Гуреїв); Василь .. стоїчно висиджував на всіх лекціях, усе конспектував (П. Загребельний); Брянський теж потерпає без курива, але стоїчно зносить свої муки (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
3. стоїчно — Присл. до стоїчний 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови