стоїчний
СТОЇ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до стоїци́зм 1 і сто́їк 1.
Стоїчна філософія.
2. перен. Стійкий, мужній у життєвих випробуваннях, здатний протистояти спокусам.
Стоїчна людина;
// Власт. стійкій, мужній людині.
[Кай Летіцій:] Цезарі.. братаються у всіх стоїчних цнотах з представником республіки (Л. Укр., II, 1951, 363);
— Зачекай, наш великий і мудрий Катон швидко зіб’є і з тебе твою стоїчну невразливість (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 11);
Стоїчний, холодний спокій польового хірурга, який бачив.. не одну смерть, вирвав у неї не одне матроське життя, глибоко вразив Крайнюка (Кучер, Голод, 1961, 167);
// Сповнений стійкості, мужності.
Його думка зовсім не була така стоїчна, як його слова (Фр., VI, 1951, 151).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стоїчний — стої́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- стоїчний — П. стійкий, витривалий, мужній. Словник синонімів Караванського
- стоїчний — Непохитний, твердий, завзятий, запеклий, витривалий, мужній Словник чужослів Павло Штепа
- стоїчний — СТОЇ́ЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до стоїци́зм 1 і сто́їк 1. Стоїчна філософія. 2. перен. Стійкий, мужній у життєвих випробуваннях, здатний протистояти спокусам. Стоїчна людина; // Власт. стійкій, мужній людині. [Кай Летіцій:] Цезарі .. Словник української мови у 20 томах
- стоїчний — -а, -е. 1》 Прикм. до стоїцизм 1) і стоїк 1). Стоїчна філософія. 2》 перен. Стійкий, мужній у життєвих випробуваннях, здатний протистояти спокусам. Стоїчна людина. || Власт. стійкій, мужній людині. || Сповнений стійкості, мужності. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стоїчний — СТІЙКИ́Й (який виявляє твердість, наполегливість, непохитність у поглядах, діях, не відступає перед труднощами тощо), МІЦНИ́Й, ТВЕРДИ́Й, НЕПОХИ́ТНИЙ, НЕПОРУ́ШНИЙ, НЕЗЛА́МНИЙ, НЕСХИ́БНИЙ, НЕСХИ́ТНИЙ, НЕПІДДА́ТЛИВИЙ, НЕПОДА́ТЛИВИЙ, ЗАТЯ́ТИЙ, СТАЛЕ́ВИЙ... Словник синонімів української мови
- стоїчний — Стої́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)