страмний

СТРАМНИ́Й, а́, е́, розм.

Який не почуває сорому, не соромиться; безсоромний.

Страмний чоловік;

// Який виходить за межі загальноприйнятих моральних норм; непристойний, сороміцький.

Палає чоло та цвіте, Усмішка вабить до кохання; Усе засвідчує про те, Що мук не зна її зітхання, Що не ворушить серця дна Ніяка думонька страмна (П. Грабовський);

Страмні слова.

Значення в інших словниках

1. страмний — З тягарем, вантажений [I]  Словник з творів Івана Франка
2. страмний — страмни́й прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
3. страмний — див. нахабний  Словник синонімів Вусика
4. страмний — -а, -е, розм. Який не почуває сорому, не соромиться; безсоромний. Страмний чоловік. || Який виходить за межі загальноприйнятих моральних норм; непристойний, сороміцький. Страмні слова. Страмні губи анат. — зовнішня частина піхви.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. страмний — БЕЗСОРО́МНИЙ (який не почуває сорому, не соромиться за свої аморальні, непристойні вчинки), БЕЗСТИ́ДНИЙ заст., розм. рідше, БЕЗЛИ́ЧНИЙ діал.; СОРОМІ́ТНИЙ, СТИДКИ́Й розм., СТРАМНИ́Й розм., СТРАМНЮ́ЧИЙ підсил. розм. (перев. у знач.  Словник синонімів української мови
6. страмний — СТРАМНИ́Й, а́, е́, розм. Який не почуває сорому, не соромиться; безсоромний. Страмний чоловік; // Який виходить за межі загальноприйнятих моральних норм; непристойний, сороміцький.  Словник української мови в 11 томах
7. страмний — Страмний, -а, -е Неприличный, стыдный, срамной. Та й дочитались же до такого страмного. О. 1862. VI. 42.  Словник української мови Грінченка