страстотерпець
СТРАСТОТЕ́РПЕЦЬ, пця, ч., церк., заст.
У християн – мученик, який постраждав за релігійні переконання.
[Матушка гуменя:] Наславши на нас неволю тяжку – він [Бог] разом з тим виставив і заступників наших, страстотерпців неустанних, що скарали ворога нашого, заборонили нас від напасті (Панас Мирний);
– Колись, у старі часи, ховалися в лісах, у глушині, святі страстотерпці (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)