страхополох
СТРАХОПОЛО́Х, а, ч., розм.
Те саме, що боягу́з.
– Я зроду не страхополох: мене, княже Єреміє, і не лякай, не злякаєш ні нудьгою, ні татарами, ні козаками, – сказала Гризельда (І. Нечуй-Левицький);
Найбільше не люблю страхополохів і нерішучих (О. Донченко);
Не страхайте, кажу, не лякайте мене. Тут страхополохів нема (С. Журахович);
* У порівн. – Що ви, Прокоповичу, як той страхополох, завжди остерігаєтесь та боїтесь крок сміливо ступити? – не витримав Лаврін Перегуда (А. Іщук).
Словник української мови (СУМ-20)