страчений
СТРА́ЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до стра́тити.
– Не бійся, батьку, – може, він іще не страчений, може, нам удасться видобути його на волю (І. Франко);
Майнула спочатку одна постать, за нею через деякий час з'явилась друга .. Здавалося, що це встають на Огневім полі страчені вранці політруки (О. Гончар);
А прийде осінь золота, Щоб мужні, чесні, прості – Не марно страчені літа – Ішли до тебе в гості (М. Нагнибіда);
// у знач. ім. стра́чений, ного, ч.; стра́чена, ної, ж. Людина, яку стратили, позбавили життя.
Зв'язковий підійшов до страченого. Помалу підвів угору очі (Ю. Яновський);
За кілька місяців після цього газети наводили його ім'я у довгому списку страчених на острові Макронісос (С. Журахович);
// стра́чено, безос. пред.
Глибокої осені дев'ятсот шостого року самосудом було страчено в Криничках Яреська Матвія (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)