страчений
СТРА́ЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до стра́тити.
– Не бійся, батьку, – може, він іще не страчений, може, нам удасться видобути його на волю (І. Франко);
Майнула спочатку одна постать, за нею через деякий час з'явилась друга .. Здавалося, що це встають на Огневім полі страчені вранці політруки (О. Гончар);
А прийде осінь золота, Щоб мужні, чесні, прості – Не марно страчені літа – Ішли до тебе в гості (М. Нагнибіда);
// у знач. ім. стра́чений, ного, ч.; стра́чена, ної, ж. Людина, яку стратили, позбавили життя.
Зв'язковий підійшов до страченого. Помалу підвів угору очі (Ю. Яновський);
За кілька місяців після цього газети наводили його ім'я у довгому списку страчених на острові Макронісос (С. Журахович);
// стра́чено, безос. пред.
Глибокої осені дев'ятсот шостого року самосудом було страчено в Криничках Яреська Матвія (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- страчений — стра́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- страчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до стратити. || страчено, безос. присудк. сл. || у знач. ім. страчений, -ного, ч.; страчена, -ної, ж. Людина, яку стратили, позбавили життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- страчений — СТРА́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до стра́тити. — Не бійся, батьку, — може, він іще не страчений, може, нам удасться видобути його на волю (Фр., VI, 1951, 92); Майнула спочатку одна постать, за нею через деякий час з’явилась друга.. Словник української мови в 11 томах