страчений
СТРА́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до стра́тити.
— Не бійся, батьку, — може, він іще не страчений, може, нам удасться видобути його на волю (Фр., VI, 1951, 92);
Майнула спочатку одна постать, за нею через деякий час з’явилась друга.. Здавалося, що це встають на Огневім полі страчені вранці політруки (Гончар, IV, 1960, 65);
А прийде осінь золота, Щоб мужні, чесні, прості — Не марно страчені літа — Ішли до тебе в гості (Нагн., Зустрічі.., 1955, 58);
// у знач. iм. стра́чений, ного, ч.; стра́чена, ної, ж. Людина, яку стратили, позбавили життя.
Зв’язковий підійшов до страченого. Помалу підвів угору очі (Ю. Янов., І, 1954, 153);
За кілька місяців після цього газети наводили його ім’я у довгому списку страчених на острові Макронісос (Жур., Опов., 1956, 227);
// стра́чено, безос. присудк. сл.
Глибокої осені дев’ятсот шостого року самосудом було страчено в Криничках Яреська Матвія (Гончар, І, 1959, 7).
Значення в інших словниках
- страчений — стра́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- страчений — СТРА́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до стра́тити. – Не бійся, батьку, – може, він іще не страчений, може, нам удасться видобути його на волю (І. Франко); Майнула спочатку одна постать, за нею через деякий час з'явилась друга .. Словник української мови у 20 томах
- страчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до стратити. || страчено, безос. присудк. сл. || у знач. ім. страчений, -ного, ч.; страчена, -ної, ж. Людина, яку стратили, позбавили життя. Великий тлумачний словник сучасної мови