страшитися
СТРАШИ́ТИСЯ, шу́ся, ши́шся, недок.
1. Відчувати страх перед ким-, чим-небудь, боятися когось, чогось; лякатися.
Вона була вже матір'ю, чула, що щось коїться з нею, щось б'ється під її серцем... Боялась вона того, страшилася (Панас Мирний);
Вона боялась, що п'яний чоловік почне зараз же неприємну розмову, а ще більше страшилася його важких кулаків (А. Шиян);
// Полохатися.
Чому від мене так ти утікаєш, Хлоє, Мов сарна молода, що в горах, боязка, Страшиться вітерця і тиші лісової І матері шука? (М. Зеров);
* У порівн. Пліт несло швидко, але рівно, він лише ледь відчутно тремтів, наче страшився таємничої глибини і могутності супротивної течії (С. Голованівський).
2. Відчувати занепокоєння, неспокій; побоюватися чогось.
[Наталка:] Починаймо веселиться. Час нам сльози осушити; Доки лиха нам страшиться, Не до смерті ж в горі жити (І. Котляревський);
– Решта дороги – з гори, і коней тут ледве тримаєш. Навіть безсмертна Тетіда, мене дожидаючи в морі, Часом страшиться, щоб я стрімголов не упав до безодень (М. Зеров).
Словник української мови (СУМ-20)