стрельнути

СТРЕ́ЛЬНУ́ТИ, ну, неш і СТРІЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

1. Однокр. до стріля́ти 1, 3–10.

Коли раптом щось – лусь! Стрельнув хтось з рушниці. Так по селу і покотилось (М. Коцюбинський);

Круглов взяв зброю з рук Федора, ліг і стрельнув (І. Багмут);

– Горпина з переляку з дитиною на піч сховалася. А я як стрільнув, та шаблею, шаблею... (З. Тулуб);

Десь поблизу наче оглушливо стрельнула гармата (Ю. Шовкопляс);

Машина стрельнула білим димом, легко зірвалася з місця і зашелестіла шинами по крутій вигнутій дорозі (Д. Ткач);

– Вйо, коні! – стрельнув батогом Іван Бондар (М. Стельмах);

Промчав вулицею чорний вершник, вітер роздував його плащ-палатку, багнюка стрельнула з-під копит в усі боки (О. Гончар);

Шампанське у Валетових руках стрельнуло, дзвінко цокнуло корком у стіну (П. Дорошко);

Сонце здіймалося вище й вище, його проміння стрельнуло Лукії у вічі (О. Донченко);

Сидю [сиджу] .. я під повіткою, зубці до грабель тешу, а вона вийде на ганок та як стрельне: – Свириде! (Остап Вишня);

Пилипко затих, наче заснув. Що се таке? Він почув, наче що стрільнуло в йому (Панас Мирний).

2. розм. Раптово виникнути, з'явитися (про думку, намір і т. ін.).

Як згодом вияснилося, Несторові в останню хвилину стрельнула “ідея” прикрасити машину зсередини білими хризантемами (Ірина Вільде).

Значення в інших словниках

1. стрельнути — стре́льнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. стрельнути — (-ну, -неш) док., що; жрм. Те саме, що стрільнути. <...> напомаджена піпетка з несформованою груддю / що тільки-но стрельнула в мене цигарку (В. Цибулько, Піраміда).  Словник жарґонної лексики української мови
3. стрельнути — -ну, -неш і стрільнути, -ну, -неш, док. 1》 Однокр. до стріляти (у 1, 3-10 знач.). Стрельнути оком на кого, в кого — а) кинути короткий швидкий погляд; позирнути; б) кокетливо поглянути на кого-небудь. 2》 розм. Раптово виникнути, з'явитися (про думку, намір і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стрельнути — стріля́ти (стри́гти) / стре́льнути (стригну́ти) очи́ма (о́ком, рідше по́глядом) на кого, в кого, по кому і без додатка. 1. Поглядати на кого-, що-небудь, виражаючи певні почуття, емоції.  Фразеологічний словник української мови
5. стрельнути — ВИНИКА́ТИ (починати існувати, набувати реальності; у голові, в серці — про думки, почуття), ПОВСТАВА́ТИ (ПОСТАВА́ТИ), СТАВА́ТИ, З'ЯВЛЯ́ТИСЯ, ПОЯВЛЯ́ТИСЯ, УТВО́РЮВАТИСЯ, СТВО́РЮВАТИСЯ, ВИТВО́РЮВАТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, ЗАРО́ДЖУВАТИСЯ, БРА́ТИСЯ...  Словник синонімів української мови
6. стрельнути — Стре́льнути, -ну, -неш і стрільну́ти, -ну́, -не́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. стрельнути — СТРЕ́ЛЬНУТИ, ну, неш і СТРІЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. Однокр. до стріля́ти (у 1, 3-10 знач.). Коли раптом щось — лусь! Стрельнув хтось з рушниці. Так по селу і покотилось (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
8. стрельнути — Стрельнути, -ну, -неш гл. Выстрѣлить. Він як стрельне. Рудч. Ск. II. 2. Хочеться (з рушниці) стрельнути. Котл. МЧ. 455.  Словник української мови Грінченка