стрибайчик
СТРИБА́ЙЧИК, а, ч., звичайно у сполуч. зайчик-стрибайчик, стрибайчик-зайчик, розм.
Уживається на позначення зайця (перев. як епітет).
Я хоч невеличка, На пеньочок стану, – Зайчик-стрибайчик – І той не дістане (В. Бичко);
Заходять у садок Стрибайчик-зайчик, довгі ніжки, і їжачок, його дружок (Н. Забіла).
Словник української мови (СУМ-20)