Словник української мови у 20 томах

строкувати

СТРОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., іст., рідко.

Працювати строкарем.

– Знаю Терещенка. Ще замолоду строкував одне літо в його економії (А. Головко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. строкувати — строкува́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. строкувати — див. працювати  Словник синонімів Вусика
  3. строкувати — -ую, -уєш, недок., іст., рідко. Працювати строкарем.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. строкувати — СТРОКУВАТИ, ую, уєш, недок., дорев., рідко. Працювати строкарем. — Знаю Терещенка. Ще замолоду строкував одне літо в його економії (Андрій Головко, II, 1957, 537).  Словник української мови в 11 томах