строма

СТРО́МА¹, и, ж.

1. Сполучнотканинна основа багатьох органів та тканинних утворів в організмі людини й тварини.

Сполучнотканинна строма виражена неоднаково у тварин різного виду та віку (з наук. літ.).

2. Безбарвна білкова основа пластид у рослин.

Мініатюрна краплина рослинного соку, збільшена в десятки тисяч разів, мала вигляд неймовірно складної системи. Ось лише деякі складові її: оболонка, світле тло (строма) (з наук.-попул. літ.).

СТРО́МА², и, ж., діал.

Стромовина.

Дико Терек виє й скаче між крутих камінних стром (М. Драй-Хмара);

На швидкій стромі плавати гарно, а може, навіть і небезпечно, тому завжди ці місця приваблюють багато народу (В. Собко).

Значення в інших словниках

1. строма — стро́ма 1 іменник жіночого роду у біології стро́ма 2 іменник жіночого роду провалля діал.  Орфографічний словник української мови
2. строма — див. безодня  Словник синонімів Вусика
3. строма — I -и, ж. 1》 Сполучнотканинна основа багатьох органів і тканинних утворів в організмі людини й тварини. 2》 Безбарвна білкова основа пластид у рослин. II -и, ж., діал. Стромовина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. строма — стро́ма (від грец. στρώμα – підстилка) 1. Сполучнотканинна основа органів та тканинних утворів в організмі людини та тварин. 2. Сплетення гіф у грибів, на поверхні або всередині якого утворюється спороношення. 3. Безбарвна білкова основа пластид у рослин.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. строма — СТРО́МА¹, и, ж. 1. Сполучнотканинна основа багатьох органів та тканинних утворів в організмі людини й тварини. Сполучнотканинна строма виражена неоднаково у тварин різного виду та віку (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 56).  Словник української мови в 11 томах
6. строма — Строма, -ми ж. Крутизна, стремнина. Та ви бо туди не їдьте, бо там така строма, що й голови цілісенької не буде. Староб. у. Поліз по стромах. Св. Л. 38.  Словник української мови Грінченка