строма

стро́ма

(від грец. στρώμα – підстилка)

1. Сполучнотканинна основа органів та тканинних утворів в організмі людини та тварин.

2. Сплетення гіф у грибів, на поверхні або всередині якого утворюється спороношення.

3. Безбарвна білкова основа пластид у рослин.

Значення в інших словниках

1. строма — стро́ма 1 іменник жіночого роду у біології стро́ма 2 іменник жіночого роду провалля діал.  Орфографічний словник української мови
2. строма — див. безодня  Словник синонімів Вусика
3. строма — СТРО́МА¹, и, ж. 1. Сполучнотканинна основа багатьох органів та тканинних утворів в організмі людини й тварини. Сполучнотканинна строма виражена неоднаково у тварин різного виду та віку (з наук. літ.). 2. Безбарвна білкова основа пластид у рослин.  Словник української мови у 20 томах
4. строма — I -и, ж. 1》 Сполучнотканинна основа багатьох органів і тканинних утворів в організмі людини й тварини. 2》 Безбарвна білкова основа пластид у рослин. II -и, ж., діал. Стромовина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. строма — СТРО́МА¹, и, ж. 1. Сполучнотканинна основа багатьох органів та тканинних утворів в організмі людини й тварини. Сполучнотканинна строма виражена неоднаково у тварин різного виду та віку (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 56).  Словник української мови в 11 томах
6. строма — Строма, -ми ж. Крутизна, стремнина. Та ви бо туди не їдьте, бо там така строма, що й голови цілісенької не буде. Староб. у. Поліз по стромах. Св. Л. 38.  Словник української мови Грінченка