стромляти
СТРОМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СТРОМИ́ТИ, стромлю́, стро́миш; мн. стро́млять; док., кого, що.
1. у що, між що. Втикати, всовувати що-небудь у щось, між щось.
Не стромляй пальці між двері, бо прищикнуть (прислів'я);
– Ой боже мій..! – крикнула Кайдашиха, глянувши на Мелашку, – тепер про мене стромляй руку в лемішку та й мішай (І. Нечуй-Левицький);
Олексій Максимович машинально виймає цигарку, запалює її і майже відразу ж починає стромляти в рот другу (Яків Баш);
– Вранці дим курить із скирти Дороша! Стромиш руку – гаряча солома. Спарюється (К. Гордієнко);
* Образно. – Коли королеві скучно, що він мав робити? – запитує Михай і стромляє в обличчя маршала свої пусті водянисті очі (М. Чабанівський).
2. за що. Засовувати, закладати що-небудь за щось.
Він надівав чорного шкіряного кашкета.., за пояс стромляв дві білих гранати без капсулів і в руки брав жовтого портфеля невідомо з чим (Ю. Яновський);
Годиною пізніше він уже господарював у роті .. Стромляв пальці кожному за ремінь, шарпав до себе та визначав, чи досить туго підперезані орли (О. Гончар).
3. за що. Настромлювати, насаджувати когось, щось на що-небудь.
За Дніпром, де ще не так давно .. гетьман Миколай Потоцький та Самійло Лащ вкупі з Вишневецьким обставляли шляхи шибеницями та залізними палями, стромляли, на ті палі козаків та хлопів, вже настала воля (І. Нечуй-Левицький);
Оббілувавши оленів і потрух увесь повиймавши, Тут вирізають [троянці] шматки соковиті, стромляють на рожна (М. Зеров).
◇ (1) Стромля́ти [свого́] но́са куди – втручатися в що-небудь.
– Він скрізь завше стромляє носа не в своє діло (С. Васильченко);
– Не люблю, як ото баби стромляють, де не слід їм, свого носа... (Я. Качура);
(2) Стромля́ти ши́ю в за́шморг (в ярмо́) – потрапляти у скрутне, складне становище, ставлячи себе в несприятливі умови.
– Людей я, Тарасе Демидовичу, знаю, зуби на їх [них] проїв. Це вам не Тит Назарович .. Добровільно ніхто шиї в зашморг не стромляє (Ю. Збанацький);
– Який, справді, в заробітчанина вибір? Як не в Харитоненка, так в Кеніга треба стромляти шию в ярмо (К. Гордієнко).
Словник української мови (СУМ-20)