струг
СТРУГ¹, а, ч.
1. Інструмент для грубої обробки деревини струганням.
Дід Грицай взяв струга та сокиру і заходився майструвать коло старих уликів (І. Нечуй-Левицький);
Свистів стругом бондар, що тут, у чорній печері, повній ліщини й запаху лісу, робив обручі (М. Коцюбинський);
На подвір'ї Горицвітів уже порається дядьків Дмитро – він осідлав столярський стілець і гострим стругом витісує зубець для ясенових грабків (М. Стельмах).
2. Агрегат, що застосовується для підземної розробки вугільних пластів.
Струг, пересуваючись по лаві, зрізує вузьку стрічку вугілля і навантажує його на конвеєр (з наук. літ.);
Струг стругав, вугілля з лави текло, як ріка (Ю. Яновський).
3. Землерийна машина, що зрізує ґрунт шарами за допомогою спеціальних ножів, а також самі ножі.
Поле було рівне понад Охтирським шляхом, тому легко правити стругами, що надміру не заглиблювались і не вилазили із землі (К. Гордієнко).
СТРУГ², а, ч.
Старовинне річкове гребне або вітрильне дерев'яне судно.
В період виникнення й розвитку Києва існує кілька типів суден. Це, по-перше, – випалено-видовбаний струг для перевезення вантажів по річках (з наук.-попул. літ.);
– Знову дончаки збираються на тридцяти стругах іти турка воювати (П. Панч).
СТРУГ³, а, ч.
Те саме, що форе́ль.
Під рибне господарство заводу відгороджено ділянки гірської річки, і вже срібляться зграйки стругів у прудкій студеній воді (О. Ільченко);
В озерці вода кипіла від божевільного руху чорного струга (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)