струмент
СТРУМЕ́НТ, а і у, ч., розм.
Те саме, що інструме́нт.
Можна не мати нічого проти таких ударних струментів, як барабан, литаври, дзвіночки, коли їх небагато (В. Самійленко);
Тихович звелів йому захопити з собою лопату та ніж – і зраділий циган метнувся додому по струмент (М. Коцюбинський);
Я дивився з захватом, як Данило проворно орудував струментом, як він швидко клав строчку, чаруючи акуратністю і спритністю (М. Чабанівський);
– Не можна залишати людей без хліба, без притулку й струменту. Треба якось допомогти (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)