струмитися

СТРУМИ́ТИСЯ, ми́ться; мн. струмля́ться; недок.

1. Литися, текти струменем, вузенькою цівкою.

Піт брудними патьоками струмився по його обличчю (С. Добровольський);

Жменяк підвівся на ноги, а кров з покусаної руки .. струмилась в рукаві аж до ліктя (М. Томчаній);

* Образно. Є особлива принада в тому, що дорога безперервно струмиться під машиною, очі жадібно вбирають у себе краєвиди рідної землі (Ю. Яновський).

2. перен. Випромінюватися, поширюватися в оточуючому просторі, проникати куди-небудь, перев. струменем або струменями (про світло, запахи, дим і т. ін.).

На село, на хати, на сади струмилось місяця срібло з ясної висоти (І. Гончаренко);

Ясний, золотий ранок розквітав над Галичем .. Струмилося чисте повітря (А. Хижняк);

// Мерехтіти хвилеподібно.

Чорними хрестиками висіли в небі яструби, чайки, тужливо скиглячи, гойдались над хвилями сивої ковили, а над безмежним степом струмилось марево (П. Панч).

Значення в інших словниках

1. струмитися — струми́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. струмитися — -миться; мн. струмляться; недок. 1》 Литися, текти струменем, вузенькою цівкою. 2》 перен. Випромінюватися, поширюватися в навколишньому просторі, проникати куди-небудь, перев. струменем або струменями (про світло, запахи, дим і т. ін.). || Мерехтіти хвилеподібно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. струмитися — ЛИ́ТИСЯ (про будь-яку рідину), ЛЛЯ́ТИСЯ рідше, ТЕКТИ́, ЛИ́ТИ, БІ́ГТИ, ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, ТОЧИ́ТИСЯ, РИ́НУТИ підсил., ЦІДИ́ТИ підсил., ЮШИ́ТИ підсил., СИ́ПАТИСЯ розм., ХЛЮЩА́ТИ розм., ЦІ́ВКОЮ БИ́ТИ підсил. розм., ТОКУВА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. струмитися — СТРУМИ́ТИСЯ, ми́ться; мн. струмля́ться; недок. 1. Литися, текти струменем, вузенькою цівкою. Піт брудними патьоками струмився по його обличчю (Добр., Ол. солдатики, 1961, 50); Жменяк підвівся на ноги, а кров з покусаної руки..  Словник української мови в 11 томах