струнка
СТРУ́НКА, и, ж.
1. Зменш. до струна́ 1, 2.
Бойові оркестри грали... Скільки струн в душі і струнок! (М. Нагнибіда);
Борис, який взагалі схилявся перед артистичним зухвальством свого друга в його поводженні з технікою і завжди знаходив у Валентина якусь “струнку”, на цей раз вигукнув, що це “просто геніально” (О. Гончар);
Віктор мовчав: “Картопля, город. Звідки у неї така хазяйська струнка?” (П. Автомонов);
* У порівн. Бачу й тую слободу́: онде під горою Вулиця послалася стрункою прямою (Я. Щоголів).
2. діал. Відгороджене місце в кошарі, хліві для доїння овець.
Вже третю добу сіє на полонині дрібний мачкатий дощик .. Тільки і спочинку було, що під дашком у струнці під час доїння (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)