стрункий
СТРУНКИ́Й, а́, е́.
1. Гарно і пропорційно складений; ставний.
Його струнка фігура.., здоровий засмалений морським вітром вид .. прегарно одбивались на тлі блакитного моря (М. Коцюбинський);
Хлопець має мамину струнку фігуру. Мамину поставу голови (Ірина Вільде);
Струнка постать, затягнута в темно-синю оксамитову сукню, була, як різьблена (А. Головко);
// Який має гарну, пропорційно складену фігуру.
Висока та струнка молодиця вибігла їх провести (Панас Мирний);
Петро, стрункий, широкоплечий, з русявим чубом і синіми очима, стояв серед хати (П. Панч);
// Який має правильне, пропорційне співвідношення частин, відзначається витонченістю ліній (про предмети, рослини і т. ін.).
На пагорбах росли стрункі смереки й кипариси (Ю. Смолич);
Не можу годинами не милуватися тим, як-то вправно й спритно гончар перетворює звичайний шматок глини на стрункий глечик чи бокастий горщик (із журн.).
2. Рівно, правильно розташований (ряд, шеренга і т. ін.).
– Церемоніальним маршем!.. – пролунала команда. Стрункими рядами рушили богунці повз любимого командира (О. Довженко);
Метрів через 300 перед нами з'явилися стрункі ряди яблунь (з наук.-попул. літ.).
3. У якому є внутрішня закономірність; правильно та логічно побудований; чіткий, послідовний.
Оповідання вийшло компактне, сюжет стрункий, динамічний (з наук.-попул. літ.);
// Який звучить злагоджено, гармонійно (про музику, співи).
Над оболонню тихої води, Над заходом, в промінні вечоровім, Снувалася мелодія струнка (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)