стрункий

СТРУНКИ́Й, а́, е́.

1. Гарно і пропорційно складений; ставний.

Його струнка фігура.., здоровий засмалений морським вітром вид .. прегарно одбивались на тлі блакитного моря (М. Коцюбинський);

Хлопець має мамину струнку фігуру. Мамину поставу голови (Ірина Вільде);

Струнка постать, затягнута в темно-синю оксамитову сукню, була, як різьблена (А. Головко);

// Який має гарну, пропорційно складену фігуру.

Висока та струнка молодиця вибігла їх провести (Панас Мирний);

Петро, стрункий, широкоплечий, з русявим чубом і синіми очима, стояв серед хати (П. Панч);

// Який має правильне, пропорційне співвідношення частин, відзначається витонченістю ліній (про предмети, рослини і т. ін.).

На пагорбах росли стрункі смереки й кипариси (Ю. Смолич);

Не можу годинами не милуватися тим, як-то вправно й спритно гончар перетворює звичайний шматок глини на стрункий глечик чи бокастий горщик (із журн.).

2. Рівно, правильно розташований (ряд, шеренга і т. ін.).

– Церемоніальним маршем!.. – пролунала команда. Стрункими рядами рушили богунці повз любимого командира (О. Довженко);

Метрів через 300 перед нами з'явилися стрункі ряди яблунь (з наук.-попул. літ.).

3. У якому є внутрішня закономірність; правильно та логічно побудований; чіткий, послідовний.

Оповідання вийшло компактне, сюжет стрункий, динамічний (з наук.-попул. літ.);

// Який звучить злагоджено, гармонійно (про музику, співи).

Над оболонню тихої води, Над заходом, в промінні вечоровім, Снувалася мелодія струнка (А. Малишко).