стрункий
СТАВНИ́Й (з високою стрункою постаттю, міцною будовою тіла), ПОСТАВНИ́Й, СТА́ТНИЙ, СТАТУ́РНИЙ, ПОКАЗНИ́Й. Якось зайшов капітан катера Василь Виноградський, ставний, широкоплечий, з мужніми рисами обличчя (А. Хижняк); Вона була найпоказніша між усіма дамами, висока, поставна, плечиста та рівна станом (І. Нечуй-Левицький); Сам (парубок) високий, статний, як в'яз, бравий, як сокіл (Панас Мирний); Вони (брати) стояли один навпроти одного — високі, статурні (Ю. Мушкетик); Він був мужчина показний, Штабротмістр, мов корнет стрункий (переклад М. Рильського). — Пор. 1. струнки́й.
СТРУНКИ́Й (про людину, її поставу — гарно і пропорційно складений, не сутулий), ПРЯМИ́Й, РІ́ВНИЙ, РІ́ВНИЙ СТА́НОМ, ВИ́ПРОСТАНИЙ. Та й справді це був молодець! Рослий, стрункий, кріпкий і на руку, і на ногу (Г. Хоткевич); Сам Хаєцький був прямий, як струна (О. Гончар); То був високий рівний станом парубок, з широким чолом, з чорними бровами, з карими очима (І. Нечуй-Левицький); Постать її була випростана (горбитись вона не звикла) (Леся Українка). — Пор. 1. ставни́й.
СТРУНКИ́Й (про дерево, стовбур — не викривлений), ПРЯМИ́Й, РІ́ВНИЙ. Стрункі тополі, вкриті молодою ніжною зеленню, високо йдуть у небо (П. Тичина).
ЧІТКИ́Й (про вимову, виклад думок тощо), ВИРА́ЗНИЙ, ВИРАЗИ́СТИЙ, РОЗБІ́РЛИВИЙ, КАРБО́ВАНИЙ, КО́ВАНИЙ рідше (про слова); СТРУНКИ́Й (правильно, логічно побудований). Телефоніст.. безперервно хукав у трубку, щоб досягти особливо чіткого звуку в мембрані (Ю. Яновський); Юра ладнався вже образитися та заревти: дорослі ніколи не хотіли відповідати прямо і намагалися уникнути виразної відповіді (Ю. Смолич); — Тето Килино... ви не спите? — спитала нараз з печі Докія виразистим шепотом (О. Кобилянська); Було чути, як і в інших полках скрізь лунають рапорти, то голосні, карбовані, то ледве чутні (О. Гончар); Струнке вчення; Струнка концепція.
Словник синонімів української мови