струнконогий
СТРУНКОНО́ГИЙ, а, е, поет.
З стрункими ногами.
Сам він [Геракл] з богами безсмертними разом В щасті живе, струнконогу він Гебу дружиною має (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
Дівчина грайливо оглянула себе, струнконогу (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)