стрівання
СТРІВА́ННЯ, я, с., рідко.
Дія за знач. стріва́ти.
Дарка раділа, що тепер уже без німчиного дозору знов почнуться таємні стрівання у вільхах (Леся Українка);
І не було плачу й ридання, Коли сказали: “Ну, – пора!” Навіщо? Швидко час стрівання, Прибуде знову їх кохання, Знов буде – подруга й сестра (В. Самійленко);
* Образно. – Скрізь люди! – казала ображена думка, перелякана стріванням з брудом, злиднями і всею недолею людською (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)