стрівання
СТРІВА́ННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. стріва́ти.
Дарка раділа, що тепер уже без німчиного дозору знов почнуться таємні стрівання у вільхах (Л. Укр., III, 1952, 647);
І не було плачу й ридання, Коли сказали: «Ну, — пора!» Навіщо? Швидко час стрівання, Прибуде знову їх кохання, Знов буде — подруга й сестра (Сам., І, 1958, 109);
*Образно. — Скрізь люди! — казала ображена думка, перелякана стріванням з брудом, злиднями і всею недолею людською (Л. Укр., III, 1952, 598).
Словник української мови (СУМ-11)