стріловержець
СТРІЛОВЕ́РЖЕЦЬ, жця, ч., поет.
Той, хто кидає стріли (у 1 знач.) (в античній міфології – епітет Аполлона).
[Гелен:] Я сказав: “цар Ономай образив Аполлона, засватавши пророчицю його і не спитавши згоди стріловержця, і бог за те свій гнів йому прорік устами віщими Кассандри ..” (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)