стрілочка
СТРІ́ЛОЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до стрі́лка 1–4.
Зоя зняла плетені рукавички з зеленими стрілочками й показала Євгенові засмальцьовані руки (В. Земляк);
Назустріч сонцю жирувала молода запліднена земля, витягувала до нього жадібно стрілочки зеленої порослі (П. Колесник);
* У порівн. Та що ж то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)