стрілчастий
СТРІЛЧА́СТИЙ, а, е.
1. Який має вигляд, форму стріли (у 1 знач.), схожий на стрілу.
Недалеко росли якісь незнайомі мені дерева з червонуватими стовбурами і вузьким, стрілчастим листям (О. Донченко);
Богдана можна б назвати красивим: високий лоб, стрілчасті неширокі брови (Ю. Мушкетик);
На горі праворуч високо звелися стрілчасті шпилі Андріївської церкви (І. Цюпа);
Стрілчасті лапи встановлюють на однакову глибину, що забезпечує рівномірність розпушування і загортання насіння (з наук. літ.).
2. Який має гострокутну форму.
Сходи привели їх до другого залу. За вузькими стрілчастими вікнами сіріла ніч (П. Загребельний).
3. Який пустив стрілки (у 4 знач.); з товстими, великими і т. ін. стрілками.
Дунай повертав праворуч і заслонявся високими стрілчастими очеретами (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)