стрілчастий
СТРІЛЧА́СТИЙ, а, е.
1. Який має вигляд, форму стріли (у 1 знач.), схожий на стрілу.
Недалеко росли якісь незнайомі мені дерева з червонуватими стовбурами і вузьким, стрілчастим листям (О. Донченко);
Богдана можна б назвати красивим: високий лоб, стрілчасті неширокі брови (Ю. Мушкетик);
На горі праворуч високо звелися стрілчасті шпилі Андріївської церкви (І. Цюпа);
Стрілчасті лапи встановлюють на однакову глибину, що забезпечує рівномірність розпушування і загортання насіння (з наук. літ.).
2. Який має гострокутну форму.
Сходи привели їх до другого залу. За вузькими стрілчастими вікнами сіріла ніч (П. Загребельний).
3. Який пустив стрілки (у 4 знач.); з товстими, великими і т. ін. стрілками.
Дунай повертав праворуч і заслонявся високими стрілчастими очеретами (Ю. Смолич).
Значення в інших словниках
- стрілчастий — стрілча́стий прикметник Орфографічний словник української мови
- стрілчастий — -а, -е. 1》 Який має вигляд, форму стріли (у 1 знач.), схожий на стрілу. 2》 Який має гострокутну форму. 3》 Який пустив стрілки (у 4 знач.); з товстими, великими і т. ін. стрілками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стрілчастий — Стрілча́стий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стрілчастий — СТРІЛЧА́СТИЙ, а, е. 1. Який має вигляд, форму стріли (у 1 знач.), схожий на стрілу. Недалеко росли якісь незнайомі мені дерева з червонуватими стовбурами і вузьким, стрілчастим листям (Донч. Словник української мови в 11 томах