стрілчастий
СТРІЛЧА́СТИЙ, а, е.
1. Який має вигляд, форму стріли (у 1 знач.), схожий на стрілу.
Недалеко росли якісь незнайомі мені дерева з червонуватими стовбурами і вузьким, стрілчастим листям (Донч., II, 1956, 477);
Богдана можна б назвати красивим: високий лоб, стрілчасті неширокі брови (Мушк., Чорний хліб, 1960, 17);
На горі праворуч високо звелися стрілчасті шпилі Андріївської церкви (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 103);
Стрілчасті лапи встановлюють на однакову глибину, що забезпечує рівномірність розпушування і загортання насіння (Хлібороб Укр., 4, 1965, 6).
2. Який має гострокутну форму.
Сходи привели їх до другого залу. За вузькими стрілчастими вікнами сіріла ніч (Загреб., Європа 45, 1959, 335).
3. Який пустив стрілки (у 4 знач.); з товстими, великими і т. ін. стрілками.
Дунай повертав праворуч і заслонявся високими стрілчастими очеретами (Смолич, І, 1958. 44).
Значення в інших словниках
- стрілчастий — стрілча́стий прикметник Орфографічний словник української мови
- стрілчастий — СТРІЛЧА́СТИЙ, а, е. 1. Який має вигляд, форму стріли (у 1 знач.), схожий на стрілу. Недалеко росли якісь незнайомі мені дерева з червонуватими стовбурами і вузьким, стрілчастим листям (О. Словник української мови у 20 томах
- стрілчастий — -а, -е. 1》 Який має вигляд, форму стріли (у 1 знач.), схожий на стрілу. 2》 Який має гострокутну форму. 3》 Який пустив стрілки (у 4 знач.); з товстими, великими і т. ін. стрілками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стрілчастий — Стрілча́стий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)