стріпнутися

СТРІПНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.

Однокр. до стрі́пуватися.

Шпачок стріпнувся, злетів з долоні і сів на плече художникові (О. Копиленко);

Коні, наче по команді, стріпнулися, вигнули шиї і рвонулися вперед (В. Минко);

– Тихоне, оце Давид таке розказав .. – і не доказала, бо почервоніла, і над очима брови чорні стріпнулись (А. Головко);

// Затрястися, затремтіти від чогось несподіваного, неприємного і т. ін.; здригнутися.

Вона аж стріпнулася вся, коли згадала, що він її обнімав, пригортав до свого серця... (Панас Мирний);

Вчулося дівчині – наче позвав її тихенько Лаврін: – Лукіє! Лукіє!.. Стріпнулась Лукія, і серп випав у неї з рук (О. Донченко);

* Образно. На льоду золотим карасиком стріпнувся місяць (Григорій Тютюнник);

// у сполуч. зі сл. серце. Частіше забитися.

Коли вийшли зі школи, я побачив своїх учнів, .. – серце стріпнулося (Ю. Збанацький).

Словник української мови (СУМ-20)