стугонливо
СТУГОНЛИ́ВО.
Присл. до стугонли́вий.
Дужче та дужче стугонить небо .. Образ брата Петра та дружна компанія його друзів льотчиків, з якими він заїздив, спливають на думку Тоні: може, то якраз вони йдуть кудись по своєму завданню, упевнено, дужо, стугонливо йдуть на великих, підзоряних висотах... (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)