студінь
СТУ́ДІНЬ, дені, ж., розм.
Сильний холод, мороз.
Життя зав'ядає, мов в студені цвіт (І. Франко);
Якось було потиснула велика студінь, мороз був такий, що птахи на льоту падали (Н. Кобринська);
Продуті багатьма пронизливими вітрами, проморожені лютневими студенями, дідові в'ялені кістки розпарилися, розімліли на тихому серпневому теплі (В. Бабляк);
// Те саме, що прохоло́да.
Золотіли пахкі яблука, од криниць тягло свіжою студінню (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)