стукалка
СТУ́КАЛКА, и, ж.
1. Дерев'яний прилад, яким стукає нічний вартовий.
Ходить поміж рядами крамничок та рундуків дід-сторож, стукалкою порушує тишу, доки втомиться (А. Шиян).
2. карт. Вид азартної картярської гри.
Вечорами в учительській, де я мусив жити, не маючи квартири, .. ріжуться в стукалку вибрані драбівські типи (С. Васильченко).
3. Вид дитячої гри.
В чого тільки за день не нагуляються вони: .. і в квача, .. і в пекаря, і в стукалки (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)