ступиця
СТУПИ́ЦЯ, і, ж., рідко.
Центральна частина колеса з гніздами для спиць і отвором для осі.
Садок був вишневий, а коло нього колодязь із зводом, на якому висіла стара ступиця з поламаними спицями (І. Багмут);
В тяжке бездоріжжя, коли військові транспорти з боєприпасами грузнули по самі ступиці, допомогти солдатам виходили жінки й діти корсунь-шевченківських сіл і, взявши на плечі по снаряду або наклавши в поділ гранати, несли їх за кілька кілометрів на передові позиції (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)