ступою
СТУПО́Ю, присл.
1. Повільним кроком.
2. Найповільнішим алюром, не риссю.
Коняка винесла в поле, втомилась і почвалала ступою (М. Коцюбинський);
Козаков, насторожено з'їжившись у своєму сідлі, наказав товаришам пустити коней ступою (О. Гончар);
Біль був такий незносний, що довелося перевести коня спершу на рись, а там і зовсім – ступою (П. Загребельний);
// Повільно, не поспішаючи (про їзду на коні).
На камені кілька хлопців Черепками грає, Аж ступою через греблю Панок проїжджає (С. Руданський);
Нагнувши голову, Щупак їхав по тротуару ступо́ю і скоса пильно приглядавсь до колони демонстрантів (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)