стільник
СТІЛЬНИ́К¹, а́, ч.
Лист, утворений чашечками з воску, який бджоли й оси роблять для зберігання меду, перги, виховання потомства та перебування дорослих комах.
Дід пішов до пасіки, узявши покришку і різець. Скоро й вернувся, несучи на покришці стільник білого пахучого меду (Панас Мирний);
На стіл поставила [Галина] печиво і тарілку з медом в стільниках (О. Копиленко);
Оглядаючи воскові стільники, можна бачити, що їх шестигранні комірки неоднакові (з навч. літ.);
* У порівн. Емене глянула догори на село. Притулене до горба, воно виглядало, як величезний стільник, поставлений сторч (М. Коцюбинський).
СТІЛЬНИ́К², а́, ч., діал.
Скатерка.
Зіскочила [Маруся] з лави й мерщій почала помагати матері прибирати зі столу, струшувати крихти, застеляти чистим стільником (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)