суверток
СУ́ВЕРТОК, тка, ч.
Те саме, що зго́рток.
З невеличкого сувертка дістав [Юрко] цукерки в блискучих обгортках й по щирості обділив Франку, Кулину, Ясю – всіх дівчат (С. Чорнобривець);
Молодий батько озирнувся й побачив професора в білому халаті, який обережно тримав на руках суверток з живою істотою... (О. Донченко);
Суверток паперу.
Словник української мови (СУМ-20)