суверток
СУ́ВЕРТОК, тка, ч. Те саме, що зго́рток.
З невеличкого сувертка дістав [Юрко] цукерки в блискучих обгортках й по щирості обділив Франку, Кулину, Ясю — всіх дівчат (Чорн., Визвол. земля, 1959, 81);
Молодий батько озирнувся й побачив професора в білому халаті, який обережно тримав на руках суверток з живою істотою… (Донч., VI, 1957, 332);
Суверток паперу.
Словник української мови (СУМ-11)