суглинок
СУ́ГЛИНОК, нку, ч.
Осадочна гірська порода, до складу якої входять пісок і глина (10–30%), а також ґрунт такого складу.
Лесоподібні суглинки окраїн Донецького кряжа використовуються для виробництва будівельних матеріалів (з наук. літ.);
– Ось гляньте, це – зразок ґрунту з горбів. Земля й справді глиниста, та коли до цього суглинку додати на ямку по два цебра чорнозему з перегноєм, саджанці підуть рости (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)