суголосність

СУ́ГОЛОСНІСТЬ, ності, ж.

Властивість за знач. су́голосний 1.

Хист митця в ній [Лесі Українці] невіддільний од пристрасті громадянина, і саме з цієї внутрішньої суголосності двох творчих начал народжувалась могутня сила слова (з газ.);

Суголосність “Сили і краси” [В. Винниченка] з прозою М. Горького на зламі століть виявиться цілком очевидною (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. суголосність — су́голосність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. суголосність — -ності, ж. Властивість за знач. суголосний 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. суголосність — СПІВЗВУ́ЧНІСТЬ (муз. — гармонійне поєднання двох або кількох звуків при одночасному звучанні), СПІВЗВУ́ЧЧЯ, СУГОЛОСНІСТЬ, УНІСО́Н, СУГОЛОССЯ рідше.  Словник синонімів української мови
4. суголосність — СУ́ГОЛОСНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. су́голосний 1. Хист митця в ній [Л. Українці] невіддільний од пристрасті громадянина, і саме з цієї внутрішньої суголосності двох творчих начал народжувалась могутня сила слова (Рад. Укр., 26.II 1971, 2).  Словник української мови в 11 томах