суголосність
СУ́ГОЛОСНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. су́голосний 1.
Хист митця в ній [Л. Українці] невіддільний од пристрасті громадянина, і саме з цієї внутрішньої суголосності двох творчих начал народжувалась могутня сила слова (Рад. Укр., 26.II 1971, 2).
Словник української мови (СУМ-11)