сугорб
СУ́ГОРБ, а, ч.
1. Невелике округле підвищення земної поверхні; пагорок.
Передо мною розгорнулась широка долина річки Роставиці: розгорнулись розкидані в безладді на широкому просторі горби, пригорки, сугорби, розлогі переярки, скільки можна було засягти оком на усі боки (І. Нечуй-Левицький);
Костобобрівська коршма [корчма] видна була на острому сугорбі, опертому одним боком об Перуновий гай (К. Гриневичева);
З таких шкаралущ повстав цілий той дивний сугорб, що стоїть досі на пісках пустині недалеко від джерел Мойсея біля гір Синаю (О. Назарук).
2. діал. Замет.
У сугорбах снігу заглухло село. Життя мов і там вже не стало (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)