судьба
СУДЬБА́, и́, ж.
1. розм. Те саме, що до́ля¹.
Боролись ми не раз, не два з судьбою (П. Куліш);
В твоїх руках тепер, народе, Твоя судьба, твій рівний шлях, Бо світоч гордої свободи Палає у твоїх руках (М. Рильський);
* У порівн. Вона, Євгена, біля тину .. Стояла тихо, мов судьба (М. Стельмах).
2. заст. Обмова, пересуди.
Се не судьба, а щира правда (Номис).
Словник української мови (СУМ-20)