судчик
СУ́ДЧИК, а, ч., розм.
Службовець суду, судового відомства.
– Та й багацько ж у вас, чоловіче, синів, та ще й немолодих! – промовив суддя, сміючись, і з ним разом зареготались усі судчики (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)