судчик

СУ́ДЧИК, а, ч., розм. Службовець суду, судового відомства.

— Та й багацько ж у вас, чоловіче, синів, та ще й немолодих! — промовив суддя, сміючись, і з ним разом зареготались усі судчики (Н.-Лев., II, 1956, 253).

Значення в інших словниках

1. судчик — су́дчик іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. судчик — -а, ч., розм. Службовець суду, судового відомства.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. судчик — СУ́ДЧИК, а, ч., розм. Службовець суду, судового відомства. – Та й багацько ж у вас, чоловіче, синів, та ще й немолодих! – промовив суддя, сміючись, і з ним разом зареготались усі судчики (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах