судчик

су́дчик

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Значення в інших словниках

1. судчик — -а, ч., розм. Службовець суду, судового відомства.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. судчик — СУ́ДЧИК, а, ч., розм. Службовець суду, судового відомства. – Та й багацько ж у вас, чоловіче, синів, та ще й немолодих! – промовив суддя, сміючись, і з ним разом зареготались усі судчики (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
3. судчик — СУ́ДЧИК, а, ч., розм. Службовець суду, судового відомства. — Та й багацько ж у вас, чоловіче, синів, та ще й немолодих! — промовив суддя, сміючись, і з ним разом зареготались усі судчики (Н.-Лев., II, 1956, 253).  Словник української мови в 11 томах