1. Словник української мови в 11 томах

судчик

СУ́ДЧИК, а, ч., розм. Службовець суду, судового відомства.

— Та й багацько ж у вас, чоловіче, синів, та ще й немолодих! — промовив суддя, сміючись, і з ним разом зареготались усі судчики (Н.-Лев., II, 1956, 253).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. судчик — су́дчик іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. судчик — -а, ч., розм. Службовець суду, судового відомства. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. судчик — СУ́ДЧИК, а, ч., розм. Службовець суду, судового відомства. – Та й багацько ж у вас, чоловіче, синів, та ще й немолодих! – промовив суддя, сміючись, і з ним разом зареготались усі судчики (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах